Інформаційний центр

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЕЛЕКТРОІЗОЛЯЦІЇ

1- Запобігати впливу вологи або зводити його до мінімуму 2- Міцно скріплювати провідники між собою 3- Зменшувати механічну вібрацію 4- Витісняти повітря із системи 5- Підвищувати електричний опір і якість ізоляції 6- Створювати тверду гладку поверхню, щоб у проміжки обмотки не затягувалися пил, бруд тощо 7- У разі фінішного покриття — надавати охайного вигляду 8- Мати добру скріплювальну здатність і проникати в проміжки між витками обмотки. Бути достатньо твердою, щоб витримувати вібрацію та відцентрові сили. 9- Бути нагрівостійкою й не розм'якшуватися за робочої температури. 10- Бути вологонепроникною та стійкою до трансформаторних і мастильних олив.

ЕЛЕКТРИЧНИЙ ВПЛИВ:

Повна відмова ізоляційного матеріалу або зниження його ефективності відбувається з таких причин.

ПРОБІЙ:

Виникає, коли до ізоляційного матеріалу прикладено надмірно високу напругу. Випробування, що визначає стійкість ізоляційного матеріалу до пробою, називається «випробуванням на електричну міцність».

Електрична міцність — здатність ізоляційного матеріалу витримувати електричну напругу. Це значення виражають у вольтах на міл.

ПОВЕРХНЕВА ПРОВІДНІСТЬ:

Властивість, що визначає цей чинник, називається поверхневим опором.

ТРЕКІНГ:

Коли ізоляційний матеріал, що працює під напругою, потрапляє в умови, які забруднюють поверхню, — вологість, солоне середовище чи струмопровідний пил, — на поверхні виникає схильність до протікання струму, що утворює струмопровідні сліди, схожі на розгалуження дерева. Унаслідок цього матеріал стає непридатним.

ДІЕЛЕКТРИЧНІ ВТРАТИ:

Ще один чинник, що призводить до виходу з ладу. Це втрати енергії в ізоляційному матеріалі під дією змінної напруги (у вигляді тепла).

СТІЙКІСТЬ ДО НАПРУГИ:

Цю властивість розглядають як різновид електричного старіння. Під дією електрики ізоляційний матеріал зазнає хімічних змін і втрачає свої властивості.

ДУГОУТВОРЕННЯ:

Дугоутворення можна визначити як руйнування внаслідок розрядів.

ХІМІЧНИЙ ВПЛИВ:

Основні шкідливі чинники цієї групи такі. Вологість повітря – металевий або вугільний пил

– Солоне середовище – оливи, що використовуються як мастила чи охолоджувачі – хімікати

Найшкідливіше для ізоляційних лаків — вплив вологи. Через полярну природу води електричний опір органічних ізоляційних матеріалів знижується, коли в них проникає волога. Кількість вологи, яку поглинає електрична деталь, залежить від її типу та структури. Навіть якщо ізоляційний матеріал класифіковано як повністю вологонепроникний, він може не підходити для пристроїв зв'язку, що працюють на певних частотах. Завдяки новим розробкам щодо вологопоглинання та проникності таких матеріалів замість целюлозних ізоляційних матеріалів застосовують синтетичні полімери з меншим вологопоглинанням.

МЕХАНІЧНИЙ ВПЛИВ:

Механічні сили, що діють на ізоляційні лаки, суттєві, і їх необхідно враховувати під час проєктування пристрою або вибору деталей. На практиці трапляються такі механічні впливи:

Зусилля між провідниками та іншими металевими частинами через магнітний потік, спричинений взаємодією змінних магнітних сил

Переміщення через різницю теплового розширення й стискання деталей, особливо під час нагрівання та охолодження.

Дуже великі відцентрові сили в обертових машинах (наприклад, в електродвигунах).

Зовнішні сили, що діють на пристрій (наприклад, від великих електромагнітів або двигунів, що приводять у дію вібраційні машини).

Зусилля, що діють на ізоляційні лаки під час згинання, розтягування та вигинання при виготовленні електричних пристроїв.